Павло ТЮТЮННИК «КОНІ-ЛЮДИ»

Не завжди були часи, схожі на наші. Ми живемо в епоху, коли багато що втратило свою первинну, природну, істинну суть. Можна помітити, як навколо триває війна всіх з усіма і продовжується всередині кожної людини. Кожен воює сам із собою, не помічаючи й не розуміючи всього безглуздя такого становища. Даремно сподіватись на якесь щастя, якщо ми заблукали у цьому темному безжалісному лісі, який називається Цивілізацією. «Завдяки» їй, ми всі – котрі втратили себе в більшій чи в меншій мірі – «змішалися в купу коні, люди»… Найстрашніший результат цієї вакханалії, що триває так довго й болісно, є повна втрата орієнтирів, повне викривлення шкали цінностей, трагічна втрата найбільшої цінності цього світу, якою є Людяність.
Людяність – це Дух високий в нас, який мав би бути присутнім в людях за самою їхньою природою. Людина повинна завжди залишатися Людиною, і поки вона відповідає своїй природі, то може сподіватися на Радість і на Щастя. Однак саме природу людини й викривила Цивілізація.
Чоловік і Жінка – це дві великі таємниці і два начала Світу, це дві половинки одного цілого, чим є Людина. Поки вони не разом, можна сказати, що життя немає, принаймні воно безкінечно проблемне. А ось коли вони знаходять одне одного, народжується Світло, народжується Любов, народжується Краса, народжується Світ, про який завжди мріє й за яким сумує душа людська. Незалежно від національності і часу, який за вікном, у всіх народів ця мрія, по суті, називалась і називається однаково: це – Рай, в якому людина переживає стан, близький до стану дитини, яку мати з любов’ю пригортає до грудей. Там такий комфорт, там такий безмірний зв’язок душ! Там душа співає!.. Це істинна картина Світу: Мадонна з немовлям!
Так от, Цивілізація викривила, розірвала цей Божественний зв’язок Матері і Сина. Цю Божественну Таємницю взаємостосунків жіночого і чоловічого начал. Нині зневажена, розтоптана, скривджена Свята Жіночність. А Жіночність це – Материнство, це – Праматір Світу, це – начало всіх начал. Вселенська Жіночність – це те, чому усвідомлено, а часто неусвідомлено в усі часи служили й співали пісні всі істинні поети і художники, всі істинні творці. Сьогодні Діва перестала бути Царицею Світу, а невинність і цнотливість, ця велика божественна таїна, ця найтонша нить, на якій тримається весь світ, втратили свою цінність в очах нинішніх людей. А вони ж є найбільшим скарбом Роду, і якщо про це забуваємо, то людство приречене на виродження, що й трапилося на сьогодні з нами, бо Світ нині під владою Цивілізації, а, отже, розпусти, розпусти в усьому. На заміну Людині-Янголу прийшла Людина-Тварина, Людина-Звір.
Чим яскравіші, чистіші, стосунки між чоловіком і жінкою, чим більше вони відповідають своїй первинній природі чоловічого і жіночого, тим більше взаємне тяжіння між ними, тим яскравіші й красивіші почуття і стосунки виникають, тим красивіші й здоровіші діти народжуються від такої Любові. Можна сказати, що тоді ці діти (народжені від такої Любові), приречені бути щасливими у цьому житті.
Якщо стираються грані і відмінності у поведінці та в стосунках між чоловіком і жінкою, коли жінка грубішає, втрачає Жіночність, ту безмірну таїну, ту Божественність, яка і є джерелом усього Світу, тоді можемо спостерігати усереднене «Воно». Із сучасними чоловіками відбувається схожа метаморфоза із знаком мінус: втрата мужності, чванливість, капризність, лінь, в’ялість, себелюбство, невластиві справжньому чоловікові. Все це – наслідки того індивідуалізму й егоїзму, який процвітає. Це – головні «плоди» нинішньої цивілізації. А его, індивідуалізм – це тваринність, невластиві справжній людині. Тож «завдяки» цивілізації людина втрачає свою Божественну природу і все більше й більше відповідає тому визначенню, яке дають їй деякі сучасні вчені, які вважають , що людина – це «соціальна тварина». Але людина – не тварина! Людина – це Ангел світла, це Таємниця велика, яку жодній цивілізації ніколи не розкрити, бо це сфера нераціонального, це – сфера Духу!
У справжній любові відбувається не тваринне змішування, а Божественне злиття, поєднання, набуття цілісності, доповнення одне одного до цілісності, гармонії. А це – щастя! Це – Рай! Ось чим є Любов Земна і Небесна, такі її дари. Диво – у справжній Любові зберігається цнотливість душ! А секс – це «любов» тварин, це те, що людину виводить на рівень тварини, тобто на рівень бездуховності.
Сексуальна революція – це зло. Навіть розмови про секс – це зло. Все, що творить Цивілізація у стосунках чоловіка і жінки, є злом. А людська Любов – це не секс, це – таємниця велика двох Родів. Це – Божество Світу. Це – джерело всього Життя. А цнотливість – це скарб Світу, це – високе стояння Душі, її небесний політ. У тих, хто любить по-справжньому, цнотливість Душ зберігається і навіть підноситься. Із цнотливості й незайманості народжується Краса. І діти прекрасні, коли вони народжені від справжньої Любові. А секс тваринний нічого, крім спустошення душ, не приносить, адже це рівень задоволень. І це – рівень тварин: вони більшого, ніж задоволення не знають, бо вони бездуховні. Людині ж доступні, необхідні Радість і Щастя, а це їй може принести тільки справжня Любов. Цивілізація змішала в купу коні, люди… Дуже може бути, що саме ті кентаври із міфів Давньої Греції були продуктом наукових експериментів, проведених у свій час цивілізацією Атлантів. Коні-люди… А давайте не змішувати грішне з праведним, красу з потворністю, чистоту з брудом, а людину з конем (до речі, може, за таке змішування постраждала Атлантида), адже все має бути за Родом своїм. А Рід – це найдавніший і найголовніший Бог у праслов’ян. Від нього все пішло Бути!.. А інакше – розпад, розлад і деградація, що і відбулося з нами за останні віки. У наш час також проводять генетичні експерименти над людьми, як і в Атлантиді. Мабуть, ми повторюємо її шлях, бо хвороба у нас одна – Цивілізація. А це завжди деградація і самовбивство. Ми живемо в епоху людини-тварини, але вона завершується. Настав час справжнього відродження і реабілітації людини як такої, час її другого народження – народження в Духові, набуття свого істинного імені. Люди – це ангели Світла, які творять Добро, служать Красі, живуть у взаємному служінні. А все це – умови Раю на Землі. Людина відродиться – Рай відновиться! А зараз людство тримає екзамен: «бути чи не бути?» Всі ми беремо в ньому участь. Хіба можна вважати нормальним суспільство, яке допустило фашизм, Хіросіму, Чорнобиль, бездуховність і розпусту? Не можна погодитися, що, мовляв, такий цей світ, що в житті все можливе. Все можливе у звірів і тварин, які не обмежені Мораллю. У людей же все має бути достойним, красивим і людяним. Теперішнє життя не відповідає істинній природі людини, її високому званню, істинному призначенню, бо порушено Рід і втрачено Мораль, а людина – це стовідсоткова Моральність. Інакше – звір, інакше – соціальна тварина, що ми і спостерігаємо.
Триває екзамен. Хто екзаменатор? Напевно, Рід. Ми всі беремо в ньому участь. На зламі епох відбувається Віче, відбувається Майдан в душах наших.

Мало хто стане оскаржувати, що діти мали б народжуватися лише від справжнього взаємного Кохання батьків і виростати в сім’ї, де батько й мати поважають, цінують одне одного і зберігають кохання. Без сумніву, народженим і вихованим в такій атмосфері, буде відкриватися Краса Світу. Вони пізнають Істинну Радість! Пізнають і сотворять її для інших. Все це є умовою щасливого сімейного життя, а, отже, життя як такого.
Але чи так ми живемо?
Нинішній час вніс багато цинізму, вульгарності і бруду в характеристику цих стосунків (Чоловік-Жінка), прагнучи виправдати те, що наша Совість не може виправдати: Некраса, Невисота, тобто Бездуховність. Цей войовничий матеріалізм втоптав у бруд багато духовних цінностей, серед яких найбільша: ЧОЛОВІК І ЖІНКА.
На наше щастя, ще збереглося в людях достатньо справжньої людяності, і культурна спадщина народу свідчить, що іще порівняно недавно по-справжньому цінували такі людські якості, як честь і гідність, повага до традиції, особливо в питаннях, пов’язаних з Родом. А найяскравішою головною подією у всьому цьому є створення сім’ї і народження дітей. У цьому священному таїнстві скільки взаємної поваги і турботи проявляли люди!
Сім’я була мірилом усіх людських чеснот: «Як живе твоя сім’я, отака тобі й ціна!»

Вы можете оставить комментарий, или Трекбэк с вашего сайта.

Оставить комментарий

Договор об общих условиях создания и доверительного управления имуществом общего фонда банковского управления